Зрада: як жити далі?Для початку давайте обмовимося, що ми будемо називати зрадою і про яку подальшому житті піде мова?

Зрада – сексуальні стосунки з іншим партнером за спиною основного. Так, ні переписку, ні флірт я зрадою не називаю.

Змінити можна по-різному. Можна один раз і довго переживати і мучитися. Можна багато разів з одним і тим же людиною. Можна з різними. І при цьому не відчувати докорів сумління. А можна випробовувати. Можна ховатися та ховатися від основного (законного, шлюбного) партнера. А можна прийти і викласти йому (або їй) все в подробицях. До речі, останній варіант я розглядаю як слабкість або садизм. Це як якщо ніс чоловік ніс важкий чемоданчик своєї провини, а потім набридло йому, він взяв і поставив його на ноги ближнього, заподіявши тим самим останньому сильний біль. Найприкріше, що вина від цього менше не стає (за умови, що вона є), зате тепер страждати не одному.

Я буду говорити в основному про зради коханим, бо будувати відносини з нелюбом людиною, що до зради, що після, затія, на мій погляд, тупикова. А мова піде саме про це. Як пережити зраду одного з партнерів і залишитися разом.

Мені часто кажуть «я пробачила його», «я вирішила його пробачити», «всі чоловіки зраджують, що тут ображатися». І в цьому місці я скоріше готова допустити, що говорить так жінка відчуває такий сильний біль, що їй простіше відхреститися від неї і не відчувати, ніж відсутність почуттів. Так уже ми влаштовані, що на всі події нашого життя реагуємо чуттєво. Але часто виховання чи, звичка чи, прагнення чи здаватися «стійким олов’яним солдатиком» заважають нам навіть усвідомити, не кажучи про те, щоб проявити свої почуття.

Вирішуючи залишитися разом пара, а особливо людина «нічого не відчуває» з приводу зради все ж вже не може, як раніше, насолоджуватися відносинами. Їм щось заважає. І начебто все добре, ан ні. І це резонують непрожиті почуття. В кожному зручному випадку роблячи нас підозріліше, ревнивий, образливість, зліше … Та хіба мало їх ще, варіантів. Але з цього аж ніяк не випливає, що потрібно «висловлюючи свій біль» пиляти партнера день у день, нагадуючи йому, який він нехороший. Адже можливості виносити провину у людини теж не безмежні.

Ви запитаєте: що ж тоді робити? І в цьому-то основна складність. Важливо обговорювати Ваші почуття, що не звинувачуючи, що не скочуючись знову й знову в докори, сварки, скандали. Але й ділячись своїм болем. Важливо дати собі право відчувати біль, образу роздратування. Але і це ще не все. Адже так недовго загрузнути в регулярному перемелюванні одного і того ж, поки хто-небудь з двох остаточно не вийде з себе. Адже багато хто з нас бувають не готові зустрітися з повним обсягом болю, негативу, а, часом навіть радості. А видавати «по чуть-чуть», авось закінчиться, в цьому випадку не вихід.

Багатьом парам, особливо якщо вони дійсно вирішили зберегти відносини, може бути корисна на цьому етапі парна робота з психологом.

Крім почуттів є ще дуже важливий момент. А саме потреби змінив. Адже, як правило, людина йде на це, керуючись певними, але часто несвідомими потребами. Причому ці потреби не знаходять задоволення в актуальних відносинах. І, як Ви, ймовірно, здогадалися, якщо з ними не розібратися, то повторення не уникнути. І тут важливо досліджувати ці потреби, способи, якими кожен з партнерів сприяє або не сприяє їх задоволенню, що, як і в якому напрямку можна змінювати. Адже відносини створюють обидва (про це докладно я вже писала), а значить і робота з потребами одного торкнеться обох.

Все це дуже непросто, але якщо є бажання зберегти відносини, можливо впоратися, підтримуючи один одного і допомагаючи один одному.


Нам цікава ваша думка з цього приводу