Ознайомившись із темою конференції, наради, зборів, на яких вам доведеться виступати, сформулюйте тему свого виступу так, щоб зацікавити слухачів (наприклад, у формі питального речення).

Основними змістовими характеристиками гарного виступу є його об’єктивність, чіткість, образність, цілеспрямованість, підвищення напруги, що забезпечує увагу слухачів, повтори, змістова насиченість, стислість і гумор.

Об’єктивність означає передусім відсутність упередженості, правдивість повідомлюваного. При цьому, якщо промовець хоче висловити особисте ставлення до повідомлюваного, він повинен чітко розмежувати факти, явища, закономірності й особисту думку про них.

Чіткість виступу зумовлюється простотою, однозначністю формулювань, з яких він складається. Тому, якщо ми вживаємо багатозначні слова і поняття, то потрібно їх уточнювати за допомогою визначень. Прозорість значного за обсягом виступу забезпечує логічна послідовність, наявність зв’язків між його частинами.

Образність надає промові яскравості, барвистості, наочності, завдяки чому виступ краще запам’ятовується. Але це має місце тоді, коли прислів’я, приказки, порівняння, описи та інші образні засоби органічно кріпляться на чіткому каркасі абстрактних понять. Насиченість образними засобами повинна бути в міру, не допускаючи й іншої крайності,  коли мовлення складається  із сухих слів та абстрактних висловів, позбавлених емоційного забарвлення, стає нецікавим, сухим. Можна взяти в аренду якicний фотоаппарат аренда canon 5d mark 2.

Цілеспрямованість виступу досягається кількаразовими повторами основної думки в тому самому, а також в інших формулюваннях, щоб слухачі краще усвідомили і запам’ятали суть повідомлення.

Підвищення напруги викладу змісту від вступу аж до кульмінації, яка чітко формулюється заздалегідь, здійснюється заради утримання уваги слухачів і є однією з найважливіших умов досягнення мети виступу.

Несподіваний, нетрадиційний зв’язок деталей, фактів забезпечує підвищення напруги викладу змісту повідомлюваного, підвищує цікавість слухачів.

Змістова насиченість виступу є безумовно позитивною ознакою, але тут також потрібно дотримуватися міри, чергуючи насичені інформацією частини промови з легшими для сприйняття, в яких дається роз’яснення нового в повідомленні, його ілюстрація тощо.

“Справжня красномовність, – відзначав Ларошфуко, – полягає в тому, щоб сказати все, що необхідно; але сказати лише те, що необхідно”, а тому стислість за наявності інших позитивних характеристик виступу забезпечує його досконалість.

Дотепність та іронія надають нового забарвлення виступу. Вважається, що вони глибше висвітлюють зміст, ніж трагічна серйозність. Особливо цінним є гумор, який виявляє, окрім гостроти розуму   виступаючого,   також   його   сердечність.   Гумор   просто

необхідний після викладу складних для розуміння частин виступу, освітлюючи похмурість серйозності.

Будь-який виступ складається з трьох основних частин: початку (вступу), основної частини і закінчення (висновків).

Початок виступу має велике значення, бо саме на цьому етапі промовець має розв’язати кілька важливих завдань, від яких залежить успіх подальшого виступу:

1) подолати хвилювання і набути впевненості;

2) встановити контакт зі слухачами, завоювати їхні симпатії;

3) зацікавити аудиторію темою свого виступу;

4) стисло схарактеризувати загальний зміст виступу і розподіл його на окремі питання.

Перш за все, з’явившись перед широким загалом, слід привітатися з присутніми, протягом 15 секунд дати себе “роздивитися”, подолати внутрішнє напруження й почати виступ з чогось цікавого або з суті питання, уникаючи шаблону. Це може бути випадок з життя, парадоксальне формулювання. Можна почати й з компліменту слухачам, а потім коротко охарактеризувати зміст, завдання промови, а також часткові питання, на яких виступаючий передбачає зупинитися.

Виклад змісту головної частини слід здійснювати за принципом від простого до складного, стежачи, щоб, з одного боку, усе, що говориться, було зрозумілим слухачам, а з другого, щоб не було банальним, усім відомим.

Інформація упорядковується по-різному: –   у хронологічній послідовності, коли потрібно викласти події чи

схарактеризувати певний процес роботи, діяльності;

-      у  формі   опису  певного  предмета,   пояснення   його  будови, функцій та інших істотних ознак;

-      шляхом переліку основних пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг тощо;

-      викладу певних тез, їх аргументації. Тобто   промовець   викладає   думки,   пояснюючи, описуючи, розповідаючи, доводячи.

Слід пам’ятати, що найменш цікавим з типів мовлення є опис, тому не варто його вживати надто часто. Пожвавити опис можна оригінальними образами, порівняннями, метафорами, оцінками, проблемністю викладу, зіставленням протилежних думок, що стосуються того самого предмета, динамізмом подачі інформації, новизною тощо.

Розповідь належить до найцікавіших форм викладу змісту, тому особливих проблем щодо утримання уваги слухачів не виникає, якщо розповідь містить новизну.

Ступінь інтересу до мовлення типу роздуму залежить від актуальності порушеної проблеми, ґрунтовності, глибини, переконливості аргументів і тез, висунутих промовцем, шляхів її розв’язання, а також від доступності самого викладу.

Важливе значення має також закінчення виступу, в якому оратор узагальнює головні думки, робить підсумок свого виступу, що надає йому логічної завершеності, закінченості, цілісності і тим самим посилює вплив на слухача.

А якщо виникає бар ‘єру спічкуванні!?

Такі ситуації можливі тоді, коли:

думка виступаючого не знаходить повного і чіткого відображення в його мовленні – ви не можете повно і чітко сформулювати й укласти свої думки;

коли ваша мова не зрозуміла аудиторії: ви не достатньо нею володієте, чи висловлюєтеся сухо, науково, зарозуміло;

коли слухачі не готові сприймати цю інформацію.


Метки: , ,

Нам цікава ваша думка з цього приводу