як захистити від стресуВідомо, що джерелом багатьох стресів є емоції, які часто провокують нас на неадекватні реакції всупереч голосу розуму, що намагається спокійно та раціонально оцінити ситуацію. Однак буває й так, що розум починає підігравати почуттям, знаходячи для виправдання нелогічних учинків «псевдологічні» пояснення. Так склалося в процесі еволюції, що в міру освоєння середовища існування людина набула здатності формувати у своїй свідомості особисту віртуальну картину навколишнього світу, яка описує та пояснює все, що відбувається із самою цією людиною, з іншими людьми, з усією природою, і доволі часто виникають суперечності між двома реальностями – об’єктивною реальністю світу і віртуальною реальністю нашої свідомості. Тоді виникає стрес

Коли якась подія не може бути описана в системі уявлень людини про світ, остання надзвичайно рідко змінює свою картину (карту) світу. Значно частіше людина створює додаткові конструкції, що зміцнюють цю картину, або ігнорує реальність. Приміром, у загальних рисах ми знаємо принцип дії телефону, і нас не дивує, що можна чути іншу людину за сотні кілометрів від неї. Водночас нам видається незрозумілою і нелогічною смерть тубільця, якого «прокляв» місцевий чаклун за порушення безглуздого, на наш погляд, табу. А одноплемінники тубільця, навпаки, спокійно сприймуть смерть «від пристріту», але будуть приголомшені, побачивши мобільний телефон, що не вписується в їхню картину світу.

Якщо життя починає руйнувати міфи, з якими ми звикли жити, психіка вибудовує бар’єри проти реальності, що звуться формами психологічного захисту. За їхньою допомогою наше «Я» захищається від обмежень навколишнього світу, заборон та моральних приписів, з одного боку, і від своїх фантазій, бажань та вимог – з другого. При цьому механізми, що слугують для запобігання небезпеці, можуть перетворитися на саму небезпеку. Нашому «Я» доводиться платити надто високу ціну за їхні послуги: захисні механізми накладають обмеження, вимагають значних енергетичних затрат на їх підтримання і виявляються важким тягарем для психіки. Одного разу надавши послугу «Я», вони не зникають, а фіксуються в ньому і стають постійним способом реагування, що повторюється впродовж усього життя людини, зрештою – майже її характером.

Доволі часто використовуючи описані далі форми захисту, людина оберігає свідомість від стресу, залишаючи недоторканою свою (суб’єктивну, неправдиву) картину світу.
Витіснення – найбільш універсальний спосіб звільнення від внутрішнього конфлікту шляхом вигнання в несвідоме неприємної інформації. Наприклад, вас хтось дуже образив, ви мучитеся, не можете впоратися зі своїми почуттями і тому просто наче «забуваєте» про інцидент. Однак ця історія не зникає назавжди, а лишень опускається в глибини підсвідомості, час від часу зринаючи звідти у вигляді болісних сновидінь або неусвідомлених застережень. Спочатку, безумовно, стає легше, проте згодом це може спричинити серйозний невроз, оскільки проблема не перестає залишатися проблемою.

Раціоналізація (найпоширеніший механізм психологічного захисту) – це псевдорозумне пояснення людиною своїх учинків у разі, якщо визнання дійсних причин загрожує втратою самоповаги або руйнує картину світу, що склалася. Прикладом може бути байка Езопа «Лисиця й виноград», у якій лисиця, не маючи можливості дістати виноград, тішить себе тим, що він зелений і несмачний. Раціоналізація – це один зі способів «утекти» від стресів, пов’язаних із переживанням з приводу минулих подій, яких ми не можемо змінити. Цей процес небезпечний тим, що він є справжнім самообманом. Маємо пам’ятати, що розумність та обґрунтованість пояснень своїх учинків часто буває лише позірною, а по суті це фокуси підсвідомості, яка оберігає нашу самооцінку й думку про себе.

Заперечення полягає в тому, що інформація, яка спричиняє стрес, або ігнорується свідомістю, або девальвується. Наприклад, соціологи давали людям читати статті про шкідливість куріння, а потім запитували, чи переконали їх публікації в тому, що куріння спричиняє рак легень. Позитивну відповідь дала половина тих, хто не курить, і тільки чверть курців. Таким чином, більшість курців не бажала визнати, що вони самі сприяють появі в себе смертельно небезпечної хвороби.

Проекція – присвоєння іншій людині думок, почуттів, мотивів та бажань, які на свідомому рівні ми в себе заперечуємо. Скажімо, багато хто з нас цілковито некритичний до своїх недоліків і легко помічає їх лише в інших. Ми схильні звинувачувати оточуючих у власних негараздах. Проекція небезпечна, тому що призводить до помилкової інтерпретації реальності.

Зміщення відбувається, коли всі негативні почуття щодо когось або чогось переносяться на більш безпечний чи безсловесний об’єкт. Наприклад, людина, яка постійно відчуває невдоволення своїм начальством, не може собі дозволити висловити це на роботі. Натомість удома вона стає справжнім тираном і вихлюпує свою агресію на близьких.

Ізоляція – відокремлення нестерпних подій або ідей від пов’язаних з ними почуттів. Людина усвідомлює, що з нею сталася неприємна ситуація, але намагається взагалі уникнути будь-яких почуттів з цього приводу. Приміром, на роботі людину «підставив» найближчий соратник, однак вона, боючись втратити роботу, звільняє себе від будь-яких почуттів з цього приводу й надалі поводиться з нечесним колегою, як завжди. Подія не забувається, проте не виявляються жодні емоції та дії у відповідь. Тим часом насправді в такий момент у нашому несвідомому почуття виявляються і накопичуються, виростаючи, мов сніговий ком. У результаті ми можемо відчувати величезне напруження, що загрожує появою неврозу або депресії.

Регресія – це повернення на більш ранню стадію розвитку, тобто до примітивніших способів мислення та поведінки. У таких випадках людина починає поводитися, наче дитина,: з нею неможливо конструктивно обговорити проблему, вона .ображається, робить вигляд, що не розуміє, не хоче поступатися – одне слово, ніби «капризує».

Сублімація – переключення із соціально не схвалюваного на соціально прийнятне. Всім відомий приклад – праці деяких видатних художників, де різні еротичні, негуманні або неполіткоректні думки виражаються у вигляді творчості.

Отак для збереження власної психологічної безпеки та рівноваги ми несвідомо намагаємося захиститися за допомогою зазначених механізмів нашої психіки. І, з одного боку, цей захист зберігає наш поверховий сподій, а з другого – руйнує нашу особистість із середини. І якби щоразу ми могли чітко усвідомлювати всі грані впливу зовнішніх подій на наше життя, відкрито зізнаватися собі у своїх прорахунках, грамотно й конструктивно висловлювати свої почуття і приймати чужу точку зору, то наше психічне, та й фізичне здоров’я було б значно кращим.


Метки: , ,

Нам цікава ваша думка з цього приводу