увага, концентрація, успіх, зосередженність, Психічне життя людини нерідко порівнюють із потоком з образів предметів та явищ, які вона сприймає, думок і почуттів, вражень від них, спогадів та образів уявлюваного майбутнього. У цей потік безперервно вливаються дедалі нові струмочки, породжені нашою взаємодією з навколишнім світом, спілкуванням з іншими людьми, змінами в психічному та фізичному станах і т. ін. Чому ж наша психічна діяльність все-таки не перетворюється на повінь, а тече у певному річищі, втримуючись у тому чи іншому напрямку? Ця впорядкованість досягається завдяки особливій властивості психіки, яку називають увагою.

Увага не є відокремленим психічним процесом – таким як сприйняття, пам’ять чи мислення. Вона забезпечує успішну й чітку роботу нашої свідомості. Не можна бути уважним узагалі. Увага завжди проявляється у певній конкретній психічній активності: ми вдивляємося, вслуховуємося, принюхуємося, ми обмірковуємо задачу або, забувши про все на світі, пишемо доповідь. Увага може бути спрямована на об’єкти зовнішнього світу або на власне внутрішнє життя. Людина не може одночасно думати про різні речі і виконувати різноманітні роботи. Тому кожної окремої миті її свідомість спрямовується на ті предмети і явища, що є для неї найбільш значущими.

У звичайному житті на людину весь час діє безліч подразників. Однак у кожний певний момент часу вона реагує на ті з них, які більше від інших відповідають її потребам і, отже, є найважливішими. Значущі об’єкти привертають увагу, визначають її спрямованість, а менш значні в цей час не помічаються.

Коли ми говоримо про увагу, то розуміємо під цим також зосередженість, заглибленість у діяльність. Чим важче завдання, тим напруженішою, інтенсивнішою, поглибленішою буде увага, і навпаки – чим легше завдання, тим поверховішою є увага. Водночас зосередженість пов’язана з відволіканням від усього стороннього. Чим більше ми зосереджені на вирішенні певного завдання, тим менш чітко помічаємо все довкола. Таким чином, за уважного ставлення до якого-небудь предмета опиняється в центрі нашої свідомості, а решта в цей момент сприймається слабо, відходить на периферію. Тим самим увага забезпечує функцію контролю і регуляцію діяльності.

Увага зазвичай виражена в міміці, позі, рухах. Уважного слухача легко відрізнити від неуважного. За зовнішнім виглядом людини завжди можна визначити, чи уважна вона до того, що їй кажуть або показують, або до того, що в цей момент робить вона сама. Коли людина в щось уважно вдивляється, вона вся ніби посувається до об’єкта сприйняття, очі широко розплющуються, решта рухів гальмується. Якщо людину щось дуже дивує, це чітко відбивається у її міміці: брови злітають догори, очі й рот розкриваються. Про неї кажуть: «Відкрила рота від подиву».

Та інколи увага спрямована не на навколишні об’єкти, а на думки та образи, що містяться у свідомості. У цьому разі кажуть про інтелектуальну увагу, яка відрізняється від сенсорної (зовнішньої). І проявляється вона інакше: брови ледь зсунуті, повіки опущені – людина наче вдивляється всередину себе, вона «занурена в себе».
Важко примусити себе бути уважним до того, що не спричиняє нашої зовнішньої або внутрішньої активності.

Водночас є предмети та явища, що ніби приковують до себе увагу, інколи навіть усупереч нашому бажанню. У першому випадку потрібно примусити себе бути уважним, у другому предмет «сам» забезпечує увагу, «примушує» дивитися на себе, слухати і т. ін. Тут ідеться про два відмінні один від одного види уваги – довільний і мимовільний.

За мимовільної уваги психічна діяльність скеровується в тому чи іншому напрямі ніби сама по собі, без свідомих вольових зусиль особистості, без попереднього наміру. Недарма цей вид уваги інколи називають неумисним і пасивним. Мимовільна увага виникає під впливом двох рядів чинників: зовнішніх (особливостей предметів та явищ: гучний звук, яскравий колір, гострий запах) і внутрішніх (ставлення особистості до тих чи інших фактів, явищ, предметів, подій, завдяки чому вони й стають привабливими). Привертає увагу все незвичайне, те, що пульсує, рухається. На цих закономірностях мимовільної уваги побудовані реклама й засоби наочної пропаганди.

Якщо мимовільна увага є й у тварин, то довільна можлива тільки в людини, і виникла вона завдяки свідомій діяльності. Для досягнення певної мети людині доводилося займатися не лише тим, що саме по собі цікаво і приємно, робити не лише те, що хочеться, а й те, що необхідно.

Довільна увага пов’язана зі свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Вона залежить від самої людини, від її інтересів, почуттів, потреб, професії і т. ін. Рівень розвитку такої уваги характеризує не лише спрямованість інтересів людини, а й її особистісні, вольові якості, адже якщо мимовільною увагою «командують», розпоряджаються зовнішні об’єкти, то господарем довільної уваги є сама особистість. Формула тут проста: «Мені потрібно бути уважним, і я примушу себе бути уважним, що б там не було».

При цьому зовнішні умови впливають і на організацію довільної уваги. Важче примусити себе бути уважним у незвичній обстановці, коли виникає багато додаткових конкуруючих подразників. Тому найкраще працюється тоді, коли є чіткий режим, ритм роботи, коли робоче місце спеціально підготовлене, коли сильні сторонні подразники усунено. Навряд чи вдасться зосередитись, якщо на всю потужність увімкнено телевізор або поруч хтось обговорює сторонню проблему.

Водночас не варто вимагати повної, «стерильної» тиші й тероризувати оточуючих істеричними вигуками: «Тихіше! Заважаєте!»
Інколи прагнення позбутися відволікаючих подразників стає хворобливим. Французький письменник Марсель Пруст наказав оббити стіни свого кабінету пробкою, але навіть у такій ізоляції не міг працювати вдень, побоюючись шумів. З другого боку, відомо чимало прикладів, які свідчать про те, що навіть складна творча діяльність може відбуватись у зовсім, здавалося б, несприятливих умовах.

Додаткові подразники часом можуть не лише не заважати роботі, а й навіть сприяти концентрації уваги. У той момент, коли в центральній нервовій системі утворюється домінуюче збудження, сторонні (не надмірні) подразники створюють додаткові, супровідні осередки, які віддають йому свою енергію, посилюють, зміцнюють. Саме тому тиха музика, робочий шумок, звичайні вуличні шуми часто допомагають зосередитися.

Увага необхідна людині у її повсякденному житті – у побуті, на роботі, у процесі спілкування. Вона забезпечує правильне орієнтування у навколишньому середовищі: уважна людина вчасно помітить небезпеку і зможе її уникнути, усунути перешкоду на шляху, вона реагує на події швидше і переживає їх глибше, відзначається більшою здатністю до навчання.

Про уважну людину говорять як про приємного співрозмовника, тактовного і делікатного партнера. Уважна людина краще й успішніше навчається, завойовує в житті більші висоти. Цього можна досягти за допомогою щоденного тренування, багато разів виконуючи нескладні вправи. І тоді вміння керувати своєю увагою закріплюється та реалізується саме собою, коли нам це потрібно.

Перейшовши на здорову їжу, рецепти можни знайти тут www.talia.ua/recepti, ви будете отримувати все необхідне з малої кількості їжі і почнете гостро відчувати, де корисна їжа, а де шкідлива, і ніщо на світі вас не змусить більше харчуватися отрутою, яку інші люди називають їжею.


Метки: , ,

One Response


  1. [...] не лінуйтеся намагайтеся розвивати свою здатність концентрувати увагу. Сядьте на стілець у зручній позі, не спираючись на [...]


Нам цікава ваша думка з цього приводу