Таємна сила подарункаОсь і 8 березня не за горами. А з його наближенням завжди піднімається тема подарунків. Багато хто починає клопотати про їх пошуку та купівлі задовго до події. Подарунок – це послання від дарувальника, його побажання, звістку. Ще на зорі існування людства люди вірили, що дарує рідниться з іншою людиною за допомогою подарунка.

На Русі, за звичаєм, людина завжди входив в будинок з подарунком, і його готові були в цьому будинку обдарувати, нагодувати, дати притулок. Існувала переконання, що заможне життя пов’язана не тільки з великою кількістю на столі і в льохах, але і з щедрістю, готовністю ділитися і обдаровувати ближніх. А французьке прислів’я стверджує: “Той, хто вміє дарувати вміє жити”.

У сучасних звичаях збереглися відгомони давнього вірування, пов’язаного з подарунком: подарована річ володіє якоюсь духовною силою або несе в собі частину душі дарувальника. Можливо, тому то подарунки-передаркі легко впізнаються одержувачем, що в них намішано душі різних, часом зовсім неблизьких людей, і це викликає у адресата сум’яття і роздратування. Адже той, хто нині є автором подарунка, отримуючи його від іншого дарувальника, встиг “зарядити” його своїм розчаруванням або досадою. Не дивно тому, що у чергового одержувача цього подарунка виникають думки про недоладності презенту, незручність і навіть злість.

Подібним чином вручення безадресних або безглуздих подарунків часто є вторгненням на територію їх отримувача, його особистого чи житлового простору. Що йому потім робити з черговою вазочкою або кухонними прихватками? Урочисто поставити або повісити на видне місце, щоб порадувати гостя (!), Заховати на полицю, вже й без того забиту непотрібним мотлохом, віднести до церкви чи скоріше, поки від тяжкості не тріснула ця сама полку, прилаштувати наступного адресату?

Звичайно, раціональний людина не буде дивуватися непотрібному подарунку, а поставиться по-діловому і першим ділом подумає про те, кому його можна прилаштувати далі. Відлежавшись, ця річ перекочовує по ланцюжку новому бідоласі. І до зміцнення дружніх відносин або позитивних емоцій цей кругообіг речей стосунку не має. Це просто акт звільнення від непотрібного мотлоху, в якому немає добра.

Ще недавно поширена думка, що засуджує передаровування, захищало від цього абсурдного коловороті предметів матеріального світу, але традиційні уявлення нині не в моді.

Тим же, хто відноситься до подарунків серйозно, варто пам’ятати, що критерієм “правильності” подарунка є те почуття задоволення, яке відчуває, вручаючи подарунок, сам дарувальник.

Подарунок – це знак розташування і турботи про одержувача подарунка. Приймати подарунок – значить налаштовуватися на такі відносини. При цьому ступінь симпатії чи любові виражається не стільки у вартості подарунка, скільки в труднощі його пошуку або старанності його вибору. А якщо у винуватця торжества або господаря все-все є, і дарувальнику нічого толкового в якості подарунка в голову не приходить, то можна згадати про доброю традицією приносити в будинок гостинці. У наш прагматичний і стрімке століття угощенье, виготовлене власними руками, набуває особливу цінність, якщо його автор не пошкодував для одержувача настільки дорогого часу, сил і вигадки.

Ну, і вимовлені при врученні подарунка слова теж мають значення. Погодьтеся, дуже по-різному звучить таке напуття, “був би радий знати, що вгадав з подарунком, я довго його вибирав і вирішив, що ця річ дійсно може принести тобі радість” і таке наставляння, яке, наприклад, регулярно чує колега, отримуючи від знайомої в подарунок книги по російської православної літературі або іконопису: “Дуже шкода, що ти не любиш Росію, але може ти коли-небудь зрозумієш, як ти неправий”, – по суті досить провокаційне, а по тону виховно-повчальне заяву. Цим же грішать і батьки, коли вручають дитині в подарунок зовсім актуальний для нього альбом живопису або том енциклопедії з тієї області наук, якій дитина зовсім не цікавиться. Як не крути, у подарунка і процесу виховання все-таки різні цілі.

І тисячу разів права письменниця де Соммер, яка сказала: “Три речі складають гідність подарунка: почуття, доречність і спосіб піднесення”.


Нам цікава ваша думка з цього приводу