психологія особистого розвиткуСтрес керівника – це одна з форм неминучої розплати за рух угору кар’єрною драбиною, що веде до влади і багатства. Чим вище сходить нею людина, тим більший тягар відповідальності тисне їй на плечі, тим більше фактів і явищ вона мусить тримати під контролем.

Останніми роками заговорили про «синдром менеджера» – специфічну форму прояву стресу в бізнесменів та керівників. «Професійний» стрес менеджерів за фізіологічними проявами нічим не відрізняється від «житейського». Проте управлінець від звичайної людини відрізняється тим, що завжди налаштований на певні цілі з чітко визначеними термінами їх досягнення. Він летить до мети, не відпочиває, не отримує «погладжувань» на емоційному рівні, на інтелектуальному – поступово розвивається тунельне мислення, падає швидкість вирішення завдань. Так керівник потрапляє в коло психологічних та фізіологічних напружень.

Типовий симптом «синдрому менеджера»: керівник чи бізнесмен, який перебуває в стані стресу, неадекватно спілкується зі своїми колегами, управлінська команда починає розсипатися. Частішають прорахунки в тактичних питаннях, виникають тертя між партнерами, один підводить іншого, хтось втрачає великі суми. «Синдром менеджера» спричиняє і матеріальну шкоду.

Джерелом професійного стресу будь-якого бізнесмена (як власника маленької фірми, так і керівника великої компанії) можуть стати такі фактори, як: некомпетентні підлеглі, недобросовісні партнери, жорсткі конкуренти, непередбачувані політики, жадібні чиновники, вимогливі клієнти і т. ін.

У числі найголовніших чинників стресів керівники різного рівня називають:

- складність і суперечливість вітчизняного законодавства та нормативних інструкцій;
– низьку мотивацію співробітників і потребу в постійному контролі за їхньою діяльністю;
– відсутність взаєморозуміння з діловими партнерами і конфлікти з ними;
– постійний брак часу, надмірний і не завжди обгрунтований контроль з боку керівництва;
– відчуття невідповідності між затраченими зусиллями і реальними результатами;
– втрату сенсу діяль- ності; переживання від несправджених надій та ін.

Результатом постійних проблем і стресів у керівників різного рангу є цілий букет невротичних та психосоматичних хронічних захворювань: підвищена дратівливість, безсоння, гіпертонія або вегетосудинна дистонія, порушення функцій шлунково-кишкового тракту, головний біль, м’язовий біль різної етіології тощо. Наслідок -інфаркти, інсульти та скорочення тривалості життя сучасних українських керівників, попри їхні, здавалося б, необмежені можливості щодо отримання високоякісного лікування.

До професійних стресів належить явище, що його в різних джерелах позначають як «феномен професійного вигоряння», «синдром емоційного вигоряння» і т. ін. Під цим явищем розуміють «стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що має місце в професіях соціальної сфери». Цей синдром спостерігається в представників усіх професій, які переживають тривалі емоційні перевантаження.

Феномен професійного вигоряння являє собою багатокомпонентний синдром, найбільш вираженими складовими якого є:
• емоційне виснаження: почуття емоційної спустошеності, зменшення кількості позитивних емоцій, що виникають у зв’язку з роботою;
• деперсоналізація: цинічне ставлення до своєї праці та її об’єктів (бездушне, байдуже ставлення до людей-відвідувачів, клієнтів, пацієнтів);
• редукція професійних досягнень: формування почуття некомпетентності, фіксація на невдачах у своїй професії.

Помічено, що ступінь інтенсивності професійного вигоряння залежить від застосовуваних стратегій. Високому рівню вигоряння сприяє наявність у людей пасивних тактик опору стресові (перенесення відповідальності за своє життя на зовнішні фактори, нерозвиненість позитивного мислення, емоційна неграмотність), а особистості з активною життєвою позицією щодо стрес-факторів демонструють низькі показники вигоряння.

Людина має певний фізіологічний і психологічний потенціал і на ньому може «їхати» порівняно довго. Та рано чи пізно внутрішні ресурси починають вичерпуватись. Усунути всі причини практично неможливо, а отже, єдиний вихід – навчитися керувати емоціями, навантаженням і самим стресом. Наші бізнесмени саме й підійшли до такої межі. Спочатку вони вивчали основи менеджменту, згодом, коли на все вже не вистачало часу, почали опановувати тайм-менеджмент, самоменеджмент, а тепер дійшла черга й до стрес-менеджменту.

Стрес-менеджмент (управління стресом) – це етап розвитку особистості бізнесмена, керівника, і наші підприємці та управлінці впритул підійшли до цього етапу.

Стрес або синдром емоційного вигоряння, не «придушений у зародку», повністю заволодіває людиною. Тому керувати стресом потрібно в комплексі, на всіх рівнях, починаючи від фізіологічного і закінчуючи духовним.

На фізичному рівні треба елементарно стежити за своїм станом. Хоча б по 20 хвилин тричі на тиждень давати собі фізичне навантаження, а якщо регулярного фізичного навантаження немає, практикувати бодай по 10 віджимань та присідань тричі на тиждень. Обов’язковими є вправи на розтягування – так званий стрейтчинг. Ці нехитрі способи дають змогу повернути м’язи в нормальний стан. Стрес, як уже не раз зазначалося, потрібно скидати через фізичні вправи, через сауну, фітнес, масаж, СПА, через усе, що дає тілу комфорт.

Однак важливо не обмежуватися тільки фізіологією, треба підключати позитивні емоції: спілкування з другом, улюблене кіно, хобі. Коли ми жартуємо, негатив нейтралізується. Якщо знайти постійні джерела позитивних емоцій, то стрес утилізується. Виходячи за поріг офісу, необхідно залишати роботу в ньому. Не варто дивитися вдома кримінальні новини (вони стимулюють негативні емоції), краще переглянути хороші фільми або передачі.

На інтелектуальному рівні рекомендується проводити раціоналізацію. Сенс її полягає в тому, щоб сприймати удари долі як виклик або як завдання: якщо таке завдання постало переді мною, значить я здатен його вирішити. Дуже корисно вести журнал самоспостережень, завести таку таблицю-щоденнию у стовпчиках – дата, час, причина виникнення напруження, моя реакція на цю ситуацію, висновки. Тобто елементарний аналіз ситуації, аби зробити висновки на майбутнє. Зірвана угода може стати джерелом радощів як набуття цінного досвіду.

Важливо контролювати свої думки, бути позитивним. Людина влаштована так, що вважає за краще рахувати свої мінуси, а не успіхи. І чим більших висот досягає, тим більше накопичується мінусів. Ось тому «топ»-керівники часто стають наднедовірливими й наднапруженими. Для цього стану підходить такий прийом, як підрахунок плюсів. Не: «Я за сьогодні ще не встиг того і того…», а навпаки: «Я сьогодні вже встиг зробити це і це…».
Знімати стрес необхідно постійно, все життя. Тому що все наше життя, починаючи з народження, це – ланцюг стресів. Завдання – навчитися ставити фільтри на будь-який негатив.

1. Якщо ви напружені перед виступом, намагайтеся, виходячи на сцену (трибуну), сконцентруватися на відчутті руху м’язів ваших ніг. Навіть нетривала концентрація такого роду часом допомагає повністю позбутися скутості, поки ви дійдете до сцени (трибуни).

2. Коли ви хвилюєтесь, ідете кудись, де на вас чекають перемовини, або виступ, або передбачуваний прочухан (одне слово – туди, де вам знадобиться енергія), виконайте таку вправу. Ставте ногу на землю з легким ударом, спочатку на п’ятку, а потім перекочуючи її на носок. Уявіть собі і відчуйте, як під час контакту із землею енергія починає підніматися від п’ятки вгору по нозі та спині, потім опускається спереду до ноги. У момент, коли енергія піднімається ззаду від однієї ноги, спереду вона опускається до другої, і ви опиняєтеся всередині двох енергетичних коліс, що крутяться. У підсумку до місця призначення ви приходите, сповнений енергії та бадьорий.

3. Коли якась неприємна для вас ситуація має місце просто зараз й уникнути цього фізично ви не можете (у вас беруть кров на аналіз, ви на прийомі в стоматолога, на вас кричить начальник чи, навпаки, занадто нервовий клієнт), можна застосувати дисоціацію.

Асоційований стан – це ви в собі, ви бачите, чуєте, звертаєте увагу на те, що відбувається з вами й довкола вас. А дисоціація – це ніби спостереження за тим, що відбувається, збоку. Скажімо, уявіть собі, що ви дивитесь у видошукач відеокамери, розташованої в дальньому верхньому кутку кімнати: знімаєте фільм про те, як вам свердлять зуб. Якщо все ще страшно або відчувається напруження, зробіть цю зйомку чорно-білою. І без звуку!

 


Метки: , ,

Нам цікава ваша думка з цього приводу