Роль батька в житті дитини. Чи можна її переоцінити?Чоловік зобов’язаний забезпечувати сім’ю, а жінка виховувати дітей. Така традиційна установка у більшості представників сучасного суспільства. Так і розділяють дітей з самого юного віку: дівчатка грають в ляльки, колисаючи їх, а хлопчики зобов’язані любити машинки, м’ячики і зброю. І якщо хлопчик намагається приєднатися до катання колясочки зі своєю юною подругою, борючись за право власноруч вести ляльку, то йому докірливо кажуть, що не чоловіча це справа.

Виростаючи, чоловіки зберігають відчуття, що ця територія – вагітність, пологи і перші місяці життя малюка – заборонена для них. Багато представників сильної половини людства навіть побоюються вагітності своїх жінок, з жахом уявляють собі процес пологів, і намагаються триматися подалі від немовляти, поки він не почне ходити і говорити. Така настороженість народжує емоційну віддаленість від жінки, організм якої зайнятий серйозною перебудовою у зв’язку з вагітністю, а думки – всілякими страхами і занепокоєнням.

Традиційно вважається, що роль батька стає важливою, коли малюк уже підріс, пішов у садок, готується до школи. Звичайно, на цьому етапі присутність батька дитині дійсно потрібно, але ж і до цього він необхідний і дружині і дитині.

Досить згадати, що будь-які переживання матері позначаються на розвитку плоду, адже в період вагітності вони являють собою єдине ціле. Саме тому більш чуйне ставлення з боку чоловіка допоможе жінці впоратися з багатьма страхами. Коли не тільки фізична допомога, а й емоційна підтримка, захоплення її зовнішнім виглядом, турбота про комфорт і огородження від стресів, можуть вплинути на більш гармонійний розвиток малюка у внутрішньоутробний період.

Невипадково перинатальна терапія в період очікування малюка проводиться за участю дитини, як вже рівноправного члена сім’ї. Та й курси з підготовки до пологів припускають, що в процесі беруть участь обидва батьки. Батько робить масаж, знімаючи тим самим біль при переймах, всіляко підтримує породіллю, заспокоюючи її та підбадьорюючи.

Цікаво, що у наших предків існував звичай, за яким чоловік під час пологів, перебуваючи в ізольованому від породіллі приміщенні, тим не менш намагався всіма силами забрати її біль собі, психологічно переживаючи весь процес разом з жінкою. Вважалося, що тим самим він забирає собі частину її неприємних відчуттів, залишаючи їй більше сил для такого складного процесу. Сьогодні все більше подружніх пар воліють переживати пологи разом. Ще кілька років тому в нашій країні на це дивилися косо і упереджено. Однак зараз це стає нормальною практикою. І жінки відчувають себе спокійніше, коли поруч кохана і рідна людина, а не тільки сторонні лікарі. До того ж, серед прихильників цієї ідеї існує думка, що в присутності чоловіка і лікарі діють більш злагоджено і професійно.

Материнська турбота забезпечує можливість прийняття, батьківська ж турбота спонукає до віддачі. І те й інше необхідно для розвитку особистості.

А. Греймс

Так і виходить, що батько починає впливати на життя своєї дитини ще задовго до його народження. Але і в перші місяці життя не варто усуватися від власного малюка, адже йому доводиться освоюватися в новому світі, незнайомому і незрозумілому, а для цього потрібна опора і почуття впевненості.

Сьогодні, коли соціальні ролі чоловіка і жінки визначені не настільки жорстко як раніше, і добувачем в родині дуже часто стає саме жінка, батько бере на себе турботу про малюка, оформляючи відпустку по догляду за дитиною. І завдяки сучасним можливостям, коли вдається і грудне молоко зберегти в холодильнику досить довгий термін, і підгодовувати дитину спеціальними сумішами, отці можуть піклуватися про своїх дітей нітрохи не гірше матерів.

До того ж, у перші місяці життя малюк потребує постійної уваги до себе, забезпечити цілодобову турботу тільки одному з батьків дуже важко, коли ж обидва рідних людини в рівній мірі виявляють інтерес до його життя, дитина відчуває більшу впевненість і спокій.

Цікавий той факт, що якщо батько дитини з самого початку емоційно відсторонюється від усього процесу вагітності, пологів і перших місяців життя малюка, то потім йому важче знайти спільну мову зі своїм чадом. Ті ж отці, що не тільки брали активну участь, а й присутні при пологах, відчували велику емоційну прихильність до свого малюка і легше налагоджували контакт з підростаючим чоловічком. Діти, які з перших днів життя близько спілкувалися з обома батьками, в житті виявляються більш активними, розумово і фізично розвиненими.

Поведінка батька багато в чому впливає на те, який життєвий шлях обере дитина. Чи буде він боязким і боязким або впевненим у собі, захисником своїх інтересів. Турбота про інтереси малюка, його потребах, щедрість на похвалу його досягнень, обійми і розмови набагато важливіше для розвитку особистості маленької людини, ніж покупка дорогої іграшки. І вже тим більше важливіше, ніж повна байдужість до долі власної дитини.

Мати і батько, тато і мама – це перші два авторитети, на яких для дитини грунтується світ, грунтується віра в життя, в людину, в усе чесне, добре і святе.


Нам цікава ваша думка з цього приводу