У новітній історії Росії свят помітно додалося. Особливо таких, які приємні просто по-людськи. Наприклад, позанаціональний і зовсім не політичний День закоханих. В радянські часи теж було свято, який, незважаючи на ідеологічне забарвлення, любили точно по такій причині – Міжнародний жіночий день 8 березня. Мабуть тому він зберігає свою актуальність і в наші дні. І це при тому, що святкують тепер в Росії і День матері, і День подружньої любові та вірності в пам’ять святих Петра і Февронії. Зі святом, Вас дорогі жінки!


Відзначати День 8 березня – це традиція. Вона не зникне навіть в тому випадку, якщо кому-небудь прийде в голову цей день скасувати. Свято вписався вже в генетичну народну пам’ять. Ще б пак! Ціле століття російських дітей вчили вітати мам саме 8 березня, просто за те, що вони мами, і дівчаток – за те, що вони дівчинки. Це був виховний момент в плані ставлення підлог. Правда, і ідеології в минулому столітті вистачало навіть у зв’язку з цим святом. Втім, про це давно і міцно забули. Змінюються часи і пріоритети, але головне залишається.
Цікаво, як змінився свято за століття? Звідки взагалі пішла традиція вітати жінок саме 8 березня? Починалося все, як не дивно, з того, що жінки захотіли стати … чоловіками. Не буквально, звичайно ж, немає. Просто захотілося таких же прав, як і в чоловіків. Щоб не сидіти прив’язаними вдома з дітьми, а вибирати роботу за покликанням, брати участь в управлінні державою, взагалі бути соціально активними.
Зараз, навіть дивно уявити, але всього два століття тому жінки не мали жодних громадянських прав і перебували під опікою чоловіка – батька, потім чоловіка або брата, іншого родича. Жінкам не дозволялося отримувати вищу освіту, займати державні посади, а так само керівні пости в приватних компаніях. Саме тому справжньою трагедією ставали випадки, коли жінка з якоїсь причини залишалася без родича-чоловіка. Це означало бідність, убогість, повну соціальну незахищеність, фактично загибель. Ось звідки пішла пристрасна боязнь кожної дівчини залишитися незаміжньою, яка зберігається і в наші дні.
Не можна сказати, що жінки мирилися з таким становищем. Ще в кінці XVIII століття з’явилося рух, назване фемінізмом (від лат. Femina, «жінка»). Вперше вимоги рівноправності були висунуті жінками під час Війни за незалежність у США. Першою американською феміністкою вважають Абігейл Сміт Адамс. Вона увійшла в історію завдяки своїй знаменитій фразі: «Ми не станемо підкорятися законам, в ухваленні яких ми не брали участь, і влади, яка не представляє наших інтересів». Ось тоді й заговорили в повний голос про те, щоб надати жінкам цивільні права нарівні з чоловіками. Наприклад, виборчі права. З’явилося громадський рух, учасниці якого називали себе суфражистки (від англ. Suffrage – виборче право).
Знадобилося сто років активних виступів і роботи громадської думки, щоб становище почало змінюватися. Жіночий рух за свої права виявилося невід’ємним від інших гуманітарних громадських течій, таких як лібералізм і боротьба за права людини. Фемінізм став частиною революційних перетворень у світі. За часів Великої французької революції 1789 року, наприклад, жінки грали не останню роль. В історію увійшло ім’я Олімпії де Гуж, автора Декларації прав жінки і громадянки. Кажуть, коли її відправили на гільйотину, вона сказала: «Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна увійти і в парламент».
На початку XX століття після цілого ряду революційних потрясінь в самих різних країнах становище почало змінюватися. Подекуди жінки добилися виборчого права. Ось тоді-то і з’явилася думка про міжнародну жіночої солідарності, і було прийнято рішення ввести день єдиного виступу жінок всього світу за свої права. Історики приписують цю ідею німкені Кларі Цеткін. Вона висловила її на Другій Міжнародній соціалістичній жіночій конференції, яка проходила в Копенгагені 27 серпня 1910 в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу.
Вперше міжнародний жіночий день відзначили 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і Швейцарії. Саме цю дату запропонувала інша німкеня Олена Грінберг в пам’ять про революцію в Пруссії, що сталася в березні 1848 року. Потім рік від року дата змінювалася. У Росії, наприклад, жінки мітингували 2 березня 1913. В цей день було організовано збори в будівлі хлібної біржі в Петербурзі. На нього прийшли півтори тисячі осіб. Остаточно дата 8 березня утвердилася в 1914 році. Через кілька років, після революції 1917 року, цей день в Росії став державним святом.
Ще довгий час міжнародний жіночий день 8 березня вважався святом політичним. Втім, поступово в СРСР він втратив протестну забарвлення. Вважалося, що в соціалістичній державі у жінок і так єдині права з чоловіками. Втім, ідеологічний характер свята зберігся. 8 березня вшановували жінок-трудівниць, що добилися великих досягнень в економіці та науці, в соціальній сфері та інших галузях тогочасного життя. Але це була офіційна сторона свята. У народі ж встановилася традиція хоча б раз на рік згадувати, що жінка не тільки громадський діяч і повноцінна виробнича одиниця, вона ще й мати, дружина, кохана. Одним словом, жінки Росії домоглися права працювати нарівні з чоловіками, а день 8 березня використовували, щоб нагадати про те, що вони все-таки жінки. Знаменитий радянський сатирик Аркадій Райкін в монолозі про виховання дітей висловив загальні настрої так: «Працювала б вона трохи менше, а йому платили б трохи більше …» Зі святом, Вас дорогі жінки!
В наші дні пріоритети знову змістилися. І хоча питання не стоїть так гостро, як у минулі століття, активістки громадських рухів і раніше не втомлюються повторювати, що в Росії права жінок ущемлені. Вони хотіли б бачити жінку на чолі Російської держави, більше жінок на керівних постах у державних департаментах і великих корпораціях. А в суспільстві, заклопотаному проблемами демографії, набирають сили домостроївські настрою. Самі ж жінки хотіли б самостійно вирішувати свою долю – працювати, якщо хочеться, або не працювати, а займатися тільки домом і дітьми. Головною в наші дні стала потреба саме потенціалу, можливості жити так, як кожному здається правильним. Звідси і розмови про формування середнього класу і поліпшення якості життя.
Ну, так от. Про якість життя. Пам’ятаєте рекламний слоган початку другого десятиліття нашого століття: «Ти жінка, а не посудомийка!»? У наші дні жінки чекають від своїх других половинок саме такого ставлення, про який йдеться в рекламі. Століття сучасних технологій значно полегшив людям побут. А адже саме домашня робота довгий час була притчею во язицех. Готування, прання, миття, прасування в усі часи забирала у жінок фізичні і душевні сили, які вони могли б витратити на дітей та коханих. І на себе. Не секрет, жінка може залишатися красивою і бажаною все життя, але для цього їй потрібно трохи часу і трохи того практичного чарівництва, що пропонує в наші дні індустрія краси.
Втім, не в кожній сім’ї є можливість придбати дорогу техніку або виділити кошти на набір нанокосметіка. Та й в цьому щастя? У всі часи добре жили ті пари, стосунки між якими були засновані на любові та злагоді. За великим рахунком боротьба жінок за свої права в усі часи означала тільки одне: вони хотіли, щоб їх любили і з ними рахувалися. От і вся формула щастя.

Зі святом, Вас дорогі жінки!

День 8 березня, як і раніше залишається міжнародним святом, бо відзначають його і на пострадянському просторі, і ще в цілому ряді країн світу. І ті квіти, які прийнято дарувати жінкам в цей день, це визнання в любові, один із способів сказати представницям прекрасної статі: «Спасибі, що ти є!»


Нам цікава ваша думка з цього приводу